25-та стрілецька дивізія (СРСР)

25-та стрілецька дивізія
25-та стрілецька дивізія
рос. 25-я стрелковая дивизия
На службі	30 липня 1918 — 30 липня 1942
Країна	Радянський Союз
Вид	Червона армія
Тип	піхота
Війни/битви	Громадянська війна в Росії; Німецько-радянська війна Оборона Одеси; Оборона Севастополя;
Нагороди
Командування
Останній командувач	генерал-майор; Трохим Коломієць
Визначні; командувачі	Чапаєв Василь Іванович
	Медіафайли на Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: 25-та дивізія.

25-та стрілецька Чапаєвська ордена Леніна, Червонопрапорна дивізія — військове з'єднання РСЧА в період Громадянської війни в Росії і німецько-радянської війни.

Сформована в місті Ніколаєвськ (нині — Пугачов) із добровольців під найменуванням дивізії Ніколаєвських полків, із 21 вересня 1918 р. — 1-ша Ніколаєвська радянська піхотна дивізія, з 25 вересня 1918 — 1-ша піхотна дивізія Самари, з 19 листопада 1918 — 25-та стрілецька дивізія, з 4 жовтня 1919 — 25-та стрілецька імені В. І. Чапаєва дивізія.

Історія

Громадянська війна

Дивізія сформована 30 липня 1918 року в місті Ніколаєвськ (нині — Пугачов), що на Поволжі, з добровольців як дивізія Миколаївських полків. З 21 вересня 1918 року йменувалася 1-ю Миколаївською радянською піхотною дивізією, з 25 вересня 1918 року — 1-ю піхотною дивізією Самари, з 19 листопада 1918 року — 25-ю стрілецькою дивізією, з 4 жовтня 1919 року — 25-й стрілецька імені В. І. Чапаєва дивізією.

У 1918 — початку 1919 років вела бої з білочехами і уральськими білокозаками в Заволжі.

7 жовтня 1918 року звільнила Самару, 24 січня 1919 року — Уральськ, 11 березня 1919 року — Лбищенськ.

Брала участь у Бугурусланській, Белебейській і Уфимській операціях 1919 року.

5 січня 1920 року дивізія звільнила Гур'єв. У травні 1920 року у зв'язку з активізацією бойових дій на радянсько-польському фронті була перекинута на Південно-західний фронт, брала участь в Київській операції 1920 року. В серпні 1920 року «звільнила» Ковель, потім вела бої на річці Західний Буг. У жовтні 1920 — квітні 1921 років діяла проти українських повстанчих загонів.

9 полків дивізії та 25-й кавалерійський дивізіон нагороджено Почесними революційними Червоними Прапорами ВЦВК. За бойові заслуги в Громадянській війні нагороджена Почесним революційним Червоним Прапором (1928) і орденом Леніна (1933).

Влітку 1939 року під час реорганізації стрілецьких дивізій РСЧА на базі полків 25-ї стрілецької дивізії розгорнуті 116-та стрілецька дивізія, 135-та стрілецька дивізія і 147-ма стрілецька дивізія дивізії ХВО.

У вересні 1939 року дивізія брала участь у польському поході у складі військ Українського фронту (див. Золотий вересень). З квітня 1940 року дислокувалася у Запоріжжі (ОдВО). У червні-липні 1940 року брала участь у Бессарабському поході у складі 35-го корпусу 9-ї армії Південного фронту.

Німецько-радянська війна

У діючій армії з 22.06.1941 по 30.07.1942 року.

На 22 червня 1941 року дислокувалася у Болграді (Кагулі, межа з Румунією по річці Прут) і утримувала довірений рубіж до 18 липня 1941 року, потім була вимушена відступити за Дністер. 19 серпня 1941 року включена до складу Одеського оборонного району. Із закінченням оборони Одеси однієї з останніх була евакуйована в Севастополь.

З початком оборони Севастополя займала рубіж у 3-му секторі оборони. На 25.12.1941 року дивізія займала рубіж від межі ліворуч: західний Інкерманський маяк — село Камишлі — Биюк-Отаркой, маючи у своєму складі 7117 чоловік, 145 кулеметів, 90 мінометів, 10 152-мм гармат і 122-мм гармат, 18 × 76-мм гармат, 14 × 45-мм гармат.

Дивізія обороняла Севастополь до трагічного падіння оборони. Знищена в липні 1942 року. Офіційно розформована 30 липня 1942.

Прапори дивізії були втоплені в Чорному морі.

Підпорядкування

9-та окрема армія, 14-й стрілецький корпус — на 22.06.1941 року.
Південний фронт, 9-та армія, 14-й стрілецький корпус — з 25.06.1941 року.
Південний фронт, Одеський оборонний район, Приморська армія — з 19.08.1941 року.
Кавказький фронт, Севастопольський оборонний район, Приморська армія — з 30.12.1941 року.
Кримський фронт, Севастопольський оборонний район, Приморська армія — з 28.01.1942 року.
Північно-Кавказький фронт, Севастопольський оборонний район, Приморська армія — на 01.07.1942 року.

Склад

31-й Пугачовський імені Фурманова стрілецький полк
54-й імені Степана Разіна стрілецький полк
225-й Домашкинський імені М. В. Фрунзе стрілецький полк
287-й стрілецький полк (з 16.07.1941)
69-й артилерійський полк
99-й гаубичний артилерійський полк (до 10.05.1942)
164-й окремий винищувально-протитанковий дивізіон
193-тя зенітна батарея (323-й окремий зенітний дивізіон)
756-й мінометний дивізіон
80-й окремий розвідувальний батальйон (до 05.03.1942).
105-й саперний батальйон
52-й окремий батальйон зв'язку
47-й медико-санітарний батальйон
46-та окрема рота хімічного захисту
89-й автотранспортний батальйон
9-й дивізійний ветеринарний лазарет
89-та (480-та) польова хлібопекарня
80-та польова поштова станція
351-ша польова каса Держбанку

Командири

Захарченко Опанас Степанович (14.03.1941 — 01.09.1941), полковник
Петров Іван Юхимович (20.08.1941 — 00.10.1941), генерал-майор
Коломієць Трохим Калинович (13.11.1941 — 18.07.1942), генерал-майор

Нагороди

0* 04.10.1919 — присвоєно ім'я В. І. Чапаєва
??.??.????. — нагороджена орденом Червоного Прапора
??.??.1933 — нагороджена орденом Леніна

Воїни дивізії

У Громадянську війну в Росії

Чапаєв Василь Іванович, командир дивізії
Фурманов Дмитро Андрійович, комісар дивізії
Ісаєв Петро Семенович, порученець В. І. Чапаєва
Ковпак Сидір Артемович, боєць дивізії, під час німецько-радянської війни командир партизанського з'єднання, генерал-майор, двічі Герой Радянського Союзу
Панфілов Іван Васильович, боєць дивізії, в час німецько-радянської війни командир 316-ї стрілецької дивізії, генерал-майор, Герой Радянського Союзу
Кутяков Іван Семенович, командир бригади дивізії, командир дивізії після загибелі В. І. Чапаєва.
Слєпнєв Маврикій Трофимович (1896—1965), військовий інженер, пізніше льотчик Полярної авіації, один з перших Героїв Радянського Союзу
Біляков Олександр Васильович, боєць дивізії, пізніше льотчик-штурман, учасник рекордних перельотів Москва — Петропавловськ-Камчатський — острів Удд (нині О. Чкалова) і Москва — Північний полюс — Ванкувер (США).

У німецько-радянську війну

Петров Іван Юхимович, командир дивізії генерал-майор. Герой Радянського Союзу. Звання присвоєне 29.05.1945 року (не у складі дивізії)
Павличенко Людмила Михайлівна, снайпер 54-го стрілецького полку, лейтенант. Герой Радянського Союзу. Звання присвоєне 25.10.1943 року. На бойовому рахунку Павліченко Л. М. 309 ворогів.
Онілова Ніна Андріївна (04.1921 — 08.03.1942), командир кулеметного розрахунку 54-го стрілецького полку, старший сержант. Герой Радянського Союзу. Звання присвоєне посмертно 14.05.1965 року за відвагу, виявлену в боях в лютому-березні 1942 року.

Пам'ять

Іменем дивізії названа вулиця в Одесі.

Література

В. И. Феськов, К. А. Калашников, В. И. Голиков «Красная Армия в победах и поражениях. 1941—1945 гг.», Издательство Томского университета, 2003
Исаев А. Краткий курс истории ВОВ. Наступление маршала Шапошникова. — М.: Яуза, Эксмо, 2005. — 384 с / Тираж 8000 экз. ISBN 5-699-10769-X.
Ю.Веремеев. Анатомия армии. Красная Армия и Вторая мировая война. Оборона на Юге — 22.6.41 г.
Хлебников Н. М., Евлампиев П. С., Володихин Я. А. Легендарная Чапаевская // — Москва, 1967
Кутяков И. С. В. И. Чапаев // — Москва, Воениздат, 1958, с. 39-79
Петров И. Е. Воспоминания о 25-й Чапаевской дивизии. // — Рукопись, Музей Сов. Вооруж. Сил.
Фурманов Д. А. Чапаев // — Москва, Воениздат, 1964, с. 238—268.
У черноморских твердынь. Отдельная Приморская армия в обороне Одессы и Севастополя.
Отдельная Приморская армия в обороне Одессы и Севастополя. Воспоминания. Москва, Воениздат, 1967, 416 с, тираж 65 тыс.

Посилання