F-117 Nighthawk

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
F-117 Nighthawk
F-117 над пустелею в Неваді
F-117 Nighthawk
Призначення:ударний літак
Перший політ:18 червня 1981
Прийнятий на озброєння:жовтень 1983
Знятий з озброєння:22 квітня 2008
На озброєнні у:США США
Розробник:Skunk Works[1]
Всього збудовано:64 (включно з 5 YF-117)
Конструктор:Skunk Works[1]
Екіпаж:1 особа
Крейсерська швидкість:905 (0,83 М) км/год
Максимальна швидкість (МШ):993 (0,91 М) км/год
Бойовий радіус:860 км
Дальність польоту:1720 км
Практична стеля:13700 м
Довжина:20,08 м
Висота:3,78 м
Розмах крила:13,2 м
Площа крила:73 м²
Споряджений:21150 кг
Двигуни:2 х ТРДД General Electric F404-F1D2
Тяга форсажна:4 х 4850 кгс
F-117 Nighthawk у Вікісховищі

F-117 Nighthawk (укр. «Найтхок»)[2][a] — одномісний дозвуковий тактичний малопомітний ударний літак американської фірми Lockheed Martin, призначений для таємного проникнення через систему ППО противника і атак стратегічно важливих наземних об'єктів військової інфраструктури (ракетні бази, аеродроми, центри керування і зв'язку тощо).

Вартість виробництва 111,2 млн дол.[3] Перший політ виконав 18 червня 1981 року. Останній серійний екземпляр Повітряні сили США отримали 1990-го року.

F-117 досить успішно застосовували в низці військових конфліктів.

Літаки цього типу повністю зняли з озброєння в середині 2008 року. Проте їхня експлуатація тривала і у 2021 році.

Історія створення

[ред. | ред. код]

У результаті аналізу американські військові в 1974 році дійшли висновку, що для успішного удару по Радянському Союзу їм необхідно знайти спосіб подолати радянські ППО. В 1975 році DARPA розпочало проєкт «Гарві» (англ. Project Harvey) зі створення винищувача з малою ефективною площею розсіювання. Серед учасників проєкту була й команда «Skunk works» компанії «Lockheed Martin»[4].

Інженери «Skunk works» на основі рівнянь Максвела розробили програму Echo 1, завдяки якій їм удалося відібрати найкращі з запропонованих проєктів літаків[4].

1 грудня 1977 здійснив перший політ прототип-демонстратор нового літака-винищувача — «Hopeless Diamond»[4].

Усі серійні літаки F-117 випустили в модифікації F-117A, інших модифікацій не існувало. Запропоновані фірмою «Локгід» проєкти F-117B, F-117N (палубного базування) і A/F-117X відкинули.

Назва

[ред. | ред. код]

Офіційна назва F-117 в ВПС США — «Найт Гок»[2] (англ. Night Hawk — «нічний яструб»). Відповідно до системи позначень авіатехніки у збройних силах США літеру F присвоюють винищувачам. Усупереч сформованому в популярній культурі образу «стелс-винищувача», F-117 є тактичним ударним літаком (бомбардувальником/штурмовиком) і ніколи не призначався для виконання винищувальних завдань.

За однією з версій, такі позначення були зумовлені тим, що в ВПС США немає штурмових підрозділів (тільки винищувальні та бомбардувальні). Так, наприклад, штурмовики A-10 Thunderbolt належать до «тактичних винищувальних крил» (англ. Tactical Fighter Wing). Аналогічна ситуація була з тактичним/стратегічним бомбардувальником F-111, що також мав «винищувальне» позначення. Невідомою також залишається причина присвоєння номера «117», який відходить від загальної послідовності[5].

Експлуатація

[ред. | ред. код]

Факт існування літака F-117 вперше офіційно визнали 10 листопада 1988, коли Пентагон випустив прес-реліз з описом історії створення літака і оприлюднив одну ретушовану фотографію.[6] Перший публічний показ двох F-117 відбувся 21 квітня 1990. У 1991 після війни в Перській затоці «Найт Гоук» було продемонстровано на Паризькому авіасалоні.

Спочатку всі F-117 перебували на озброєнні 4450-ї тактичної групи (авіабаза Тонопа, Невада). У 1989 у група увійшла до складу 37-го тактичного винищувального крила. У 1992 році всі літаки перевели на авіабазу Голломен у 49-е винищувальне крило. Вони перебували на озброєнні трьох ескадрилей: двох бойових (8-а винищувальна «Чорна вівця», 9-а винищувальна «Літаючі лицарі») і однієї навчальної (7-а ескадрилья бойової підготовки «Кричущі демони»).

Пілоти F-117 називали себе «бандити» (Bandit). Кожен із 558-ми «бандитів», які коли-небудь літали на «Найт Гоуку», мав свій порядковий номер; так, наприклад, бригадний генерал Грегорі Фіст (Gregory Feest) «Бандит 261» був 261-м пілотом, допущеним до польотів[7].

Бойове застосування

[ред. | ред. код]

У ході військової операції НАТО проти Союзної Республіки Югославії у складі авіаційної угруповання ВПС НАТО на авіабазах Шпангдалем і Авіано базувалося 24 тактичних винищувачі F-117А «Стелс» зі складу 49-го винищувального авіаційного крила (авіабаза Голломен, штат Нью-Мексико). Дані літаки брали участь у бойових діях із першого дня повітряної операції. У ході першої фази операції літаки F-117 діяли у складі ударних авіаційних груп (від двох до восьми літаків у групі) на середніх і великих висотах у темний час доби, завдаючи удари високоточними засобами ураження по найбільш важливих об'єктах ППО та об'єктах військово-промислового комплексу Югославії в районах великих населених пунктів (Белград, Новий Сад, Крагуєваць, Ніш, Приштина).

Бойове навантаження на літаки F-117А складало один-два літако-вильоти на добу. Час завдання ударів не перевищував двох-двох із половиною годин. 27 березня 1999 о 22:45 у ході чергового нальоту один літак F-117А збили засоби ППО СРЮ в районі міста Будановичі (40 км західніше Белграда). З 28 березня 1999 з початком другої фази операції і переходом ВПС НАТО до ведення систематичних бойових дій, винищувачі діяли в будь-який час доби, у тому числі у складних метеоумовах, переважно на великих висотах з метою забезпечення безпеки польоту в умовах активних дій мобільних засобів ППО збройних сил СРЮ.

Основними об'єктами ураження, як і раніше, були засоби ППО ВС Югославії, а також стратегічні об'єкти військово-політичного керівництва СРЮ, інфраструктури та військово-економічного потенціалу. Бойову напругу застосування F-117А збільшили до трьох-чотирьох літако-вильотів на добу. Основним варіантом бортового озброєння літака були дві керовані бомби з лазерним наведенням калібру 900 кг, до чотирьох керованих ракет «Мейверік» або протирадіолокаційних ракет «HARM». Прицільно-навігаційні бортові системи літака включали тепловізійну, лазерну і супутникову — «NAVSTAR».[8]

Конструкція літака

[ред. | ред. код]

Конструкція літака заснована на стелс-технології. Вперше елементи малопомітності використано при створенні в гітлерівській Німеччині в 1943 році літака Horten Ho 229. Пізніше в розробці експериментального американського «Have Blue» ці технології дещо розширили шляхом використання сучасних теоретичних ідей і результатів практичних експериментів в області дифракції електромагнітних хвиль, матеріалознавства та синергічного впливу форми, конструкції, матеріалу, покриття, додаткових засобів радіоелектронної протидії на зменшення такого показника, як ефективна поверхня розсіювання (ЕПР) літака. Подальший розвиток цих технологій відбувся при створенні Lockheed F-117 Nighthawk. Сам літак побудований за аеродинамічною схемою подібною до «безхвостки», проте замість вертикального кіля використано V-подібне оперення[9]. Зовсім не характерне для дозвукових літаків крило з великою стрілоподібністю (67,5 °) з гострою передньою кромкою, окреслений прямими лініями профіль крила, гранований фюзеляж, утворений пласкими панелями трапецієвидної та трикутної форми, що розташовані таким чином один відносно одного, щоб розсіювати електромагнітні хвилі в бік від РЛС противника. Така форма літака, побудованого за концепцією «площин-відбивачів», отримала назву «фасеточна» (від фр. facette — грань). Розташовані над крилом з обох сторін фюзеляжу пласкі повітрозабірники мають поздовжні перегородки з радіопоглинальних матеріалів. Частина потоку холодного повітря відокремлюється на вході в повітрозабірники і, минаючи двигуни, потрапляє в пласкі сопла, що екрануються крилом і мають розміри 165х25 см, нижні панелі яких покриті теплопоглинальними керамічними плитками, що значно знижує ІЧ-помітність літака. Літак не має зовнішніх підвісок, все озброєння розміщено всередині на фюзеляжі.

Контури щілин, що утворюються в місцях з'єднання ліхтаря кабіни з фюзеляжем, стулки відсіків шасі і озброєння мають пилкоподібну форму, що також забезпечує ефективне розсіювання електромагнітної енергії і запобігає її прямому відбиванню у напрямку прийомопередавальної антени РЛС противника.

У конструкції літака широко застосовані полімерні композитні матеріали і радіопоглинаючі матеріали і покриття(інші мови). У конструкції планера на частку металевих сплавів припадає тільки 10 відсотків маси. У результаті цих заходів ефективну поверхню розсіювання (ЕПР) літака при опроміненні його локатором спереду знизили, за деякими даними, до 0,025 м²[10][11], що в кілька десятків разів менше, ніж ЕПР звичайних літаків схожих розмірів.

Гранована форма фюзеляжу та незвичайний профіль крила значно погіршують аеродинамічні характеристики літака. У процесі проєктування був досягнутий компроміс, при якому вимоги малої помітності радіолокації взяли гору над вимогами аеродинаміки — аеродинамічна якість літака дорівнює 4 (це трохи краще, ніж у Орбітера Спейс шаттл)[12], в результаті виявляється неможливим політ на надзвуковій швидкості, обмежується радіус дії, зменшується бойове навантаження і маневреність.

Слід зауважити, що, незважаючи на такі радикальні рішення, конструкторам не вдалося досягти кінцевої мети — побудувати літак, невразливий для противника. По-перше, через погіршену аеродинаміку F-117 був погано захищений від атак винищувачів противника, якщо їм вдавалося його виявити. По-друге, закладені в конструкцію ідеї могли знизити видимість лише до певної межі, а також не забезпечували дуже низького ЕПР для радіолокаційних систем, в яких приймач і передавач були рознесені по різних точках. У результаті радянські зенітні комплекси С-200 і С-300 могли вести по ньому вогонь з великими шансами на влучення, а старіші модернізовані С-125 хоч і не гарантували поразки, але також могли становити загрозу. Зокрема, при нальотах на Югославію F-117 був збитий саме за допомогою комплексу С-125 3-ї батареї 250-ї бригади ППО під командуванням сербського полковника Дані Золтана[13].

Аварії й катастрофи

[ред. | ред. код]

За всю історію експлуатації літаків F-117, за офіційними даними, було втрачено 7 машин (трохи більше 10 % від загального числа побудованих), в тому числі один F-117 був збитий в ході бойових дій[14].

  • 20 квітня 1982 — F-117A (сер. номер 80-0785), підполковник Боб Райденауер (Bob Ridenhauer) «Бандит 102». Літак розбився на злеті через неправильно налаштовані на заводі системи керування польотом. Пілот не встиг катапультуватися, отримав важкі травми і був списаний з льотної роботи.
  • 11 липня 1986 — F-117A (сер. номер 81-0792), майор Росс Малгейр (Ross Mulhare) «Бандит 198». Літак зіткнувся з землею в районі Бейкерсфілд, Каліфорнія, під час нічного польоту. Причина — дезорієнтація пілота, що мав малий наліт на F-117. Майор Малгейр загинув.
  • 14 жовтня 1987 — F-117A (сер. номер 83-0815), майор Майкл Стюарт (Michael Stewart) «Бандит 231». Літак зіткнувся з землею в районі Тонопа під час нічного польоту. Причина — дезорієнтація пілота, що мав малий наліт на F-117. Майор Стюарт загинув.
  • 4 серпня 1992 — F-117A (сер. номер 85-0801), капітан Джон Міллз (John Mills) «Бандит 402». Літак загорівся під час нічного вильоту біля авіабази Голломен і вибухнув у повітрі. Причина — помилка наземного технічного персоналу при обслуговуванні. Капітан Міллз благополучно катапультувався.
  • 10 травня 1995 — F-117A (сер. номер 85-0822), капітан Кеннет Левенс (Kenneth Levens) «Бандит 461». Літак зіткнувся з землею в районі Зуні, Нью-Мексико, під час нічного польоту. Передбачувана причина — дезорієнтація пілота, що мав малий наліт на F-117. Капітан Левенс загинув.
  • 14 вересня 1997 — F-117A (сер. номер 81-0793), майор Брайан Найт (Bryan Knight) «Бандит 437». Літак зруйнувався в повітрі і врізався в будівлю під час авіаційного шоу в Чесапік, Меріленд. Аварія сталася з технічних причин, яка призвела до втрати пілотом керування. На землі постраждали 4 людини. Майор Найт благополучно катапультувався[15].
  • 27 березня 1999 — F-117A (сер. номер 82-0806), підполковник Дейл Зелко (Dale Zelko). Літак збитий в районі села Будановці в ході військової операції НАТО проти Югославії[16]. Підполковник Зелко вдало катапультувався і був евакуйований пошуково-рятувальною групою. Відповідно до загальноприйнятої версії, F-117 був збитий зенітно-ракетним комплексом С-125 (ракета 5В27Д виробництва заводу ім. XX партз'їзду(інші мови) (нині Авітек) 1976[17]) 3-ї батареї 250-ї бригади ППО (командир батареї — Золтан Дані). Існували версії про участь ЗРК «Куб» або винищувачів МіГ-29 і МіГ-21. За твердженням деяких джерел (зокрема, російського автора Володимира Ільїна та аргентинського Дієго Зампіні), F-117 був збитий винищувачем МіГ-29, пілотований підполковником Гвозденом Дюкічем. У той самий час сербська газета «Політика» повідомляє, що «Цвях Дюкіч» (Gvozden Đukić) — це бойовий псевдонім, який використовував Золтан Дані в ході війни[18]. Пілотом F-117 іноді помилково вказується капітан Кен Двілі, оскільки він літав на цій машині в США і на її фюзеляжі було написано його ім'я.
  • 1 квітня 1999 — F-117A був пошкоджений і здійснив вимушену посадку[16]
  • 5 квітня 1999 — F-117A, за заявами сербської сторони знищили під час атаки телевежі «Црвена Кіт», однак втрату цього літака американці не підтвердили[16].

Зняття з озброєння

[ред. | ред. код]

ВПС США збиралися експлуатувати F-117 щонайменше до 2018 року[19], однак брак грошей на закупівлю нових багатоцільових винищувачів F-22 змусила почати процес зняття «Найт Гока» з озброєння набагато раніше. Офіційно про це було оголошено восени 2006 року. У тому ж році була закрита школа підготовки пілотів F-117, її останній випуск відбувся 13 жовтня[20].

Перші десять F-117 зняли з озброєння в грудні 2006 року. До березня 2008 ВПС США продовжували експлуатувати 15 літаків цього типу[21]. Формально процедура зняття з озброєння завершилася 22 квітня того ж року, коли чотири F-117 востаннє піднялися в повітря, здійснивши переліт на авіабазу Тонопа[22].

Три проєкції F-117

Подальша експлуатація

[ред. | ред. код]

У серпні 2020 року американське видання «The Drive» повідомило, що американські військові використовують наявні F-117 під час навчань у ролі літаків супротивника, а починаючи з 2020 року — як літаки супротивника на найбільших військово-повітряних навчаннях «Червоний прапор» (англ. Red flag)[23].

У вересні 2021 року пара F-117 приземлилася в міжнародному авіапорту Фресно, де є авіабаза 144-го винищувального крила для участі в навчаннях у ролі літальних апаратів супротивника для тренування пілотів F-15C/F-15D[24][25].

Тактико-технічні характеристики

[ред. | ред. код]

Джерела[26][27]

Технічні характеристики

[ред. | ред. код]
*Порожнього: 13 380 кг
*Нормальна: 21 150 кг
*Максимальна: 23 815 кг
*Бойове навантаження: 2270 кг (2500 кг при зменшенні запасу палива)
*Паливо: 5500 кг
*Навантаження на крило:
*При максимальній злітній масі: 327 кг/м²
*При нормальній злітній масі: 290 кг/м²
  • Фронтальна ЕПР: за деякими даними 0,025 м²[10][11] (для моностатичної РЛС X-діапазону), за іншими 0,1 — 0,01

Двигун

[ред. | ред. код]
*Тяга максимальна: 2 x 4850 кгс
*При нормальній злітній масі: 0,46
*При максимальній злітній масі: 0,41
F-117 в польоті

Льотні характеристики

[ред. | ред. код]
*Бойовий радіус: 860 км
  • Практична стеля: 13 700 м
  • Максимальна експ. перевантаження: +6 G

Вплив

[ред. | ред. код]

Вкрай своєрідний зовнішній вигляд літака став джерелом натхнення для деяких дизайнерів, в результаті чого з'явилися, наприклад, концепт Lamborghini F-117 [28], стилізований тюнінг для Ferrari 458 Italia [29] і ноутбук ASUS ROG G73Jh [30][31].

Вплив на медіаконтент

[ред. | ред. код]

З'являється у наступних фільмах:

Також існує ігра за мотивами цього літака:

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б https://www.lockheedmartin.com/content/dam/lockheed-martin/aero/documents/F-117/F117%20Fast%20Facts_FINAL.pdf
  2. ↑ а б Model Designation Of Military Aerospace Vehicles (PDF) (англійською) . Department Of Defense Office Of The Under Secretary Of Defense For Acquisition And Sustainment. 2018. Архів оригіналу (PDF) за 19 січня 2022.
  3. ↑ Aronstein and Piccirillo 1997, ст. 267
  4. ↑ а б в SEAN GALLAGHER (12/16/2017). Архівована копія. Ars Technica. Архів оригіналу за 25 грудня 2017. Процитовано 25 грудня 2017. {{cite web}}: Текст «Stealth turns 40: Looking back at the first flight of Have Blue» проігноровано (довідка)Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  5. ↑ Non-Standard DOD Aircraft Designations. web.archive.org. 5 квітня 2022. Архів оригіналу за 5 квітня 2022. Процитовано 24 березня 2023.
  6. ↑ F-117 Development. Архів оригіналу за 8 листопада 2018. Процитовано 27 січня 2011.
  7. ↑ Air Force's stealth fighters making final flights [Архівовано 17 вересня 2008 у Wayback Machine.]. (англ.)
  8. ↑ ОПЕРАЦИЯ ОВС НАТО «РЕШИТЕЛЬНАЯ СИЛА» ПРОТИВ СОЮЗНОЙ РЕСПУБЛИКИ ЮГОСЛАВИИ. — Монино, 1999. — С. 50. (рос.)
  9. ↑ Ільїн, Володимир; Совенко, Андрій. «НАЙТХОК» ПОЧТИ НЕ ВИДЕН [«НАЙТХОК» МАЙЖЕ НЕ ПОМІТНИЙ]. Авиация и время №1 2002 (рос.). Архів оригіналу за 24 січня 2024. Процитовано 24 січня 2024.
  10. ↑ а б [http ://www.cfc.forces.gc.ca/papers/csc/csc29/mds/hudson SU-34/32FN Fullback Long range fighter-bomber] (англійською) . {{cite web}}: Cite має пусті невідомі параметри: |description= та |datepublished= (довідка) } Див Figure 1.
  11. ↑ а б Наводиться за Stealth Warplanes By Doug Richardson, 2001 (2nd edition), стор 57 = frontcover & dq = Richardson, + Stealth & hl = en & ei = 6TzvS6TYFM2QOO3SgJYI & sa = X & oi = book_result & ct = result & resnum = 2 & ved = 0CCkQ6AEwAQ # v = snippet & q = physical% 20size% 20compared% 20to% 20RCS & f = false[недоступне посилання]
  12. ↑ (рос.) F-117 Nighthawk. Опис. [Архівовано 16 липня 2010 у Wayback Machine.]
  13. ↑ Defence Aviation: Who shot down F-117 ?. web.archive.org. 15 квітня 2009. Архів оригіналу за 15 квітня 2009. Процитовано 24 березня 2023.
  14. ↑ Інформація про льотних пригодах наведена за даними сайту http://www.f-117a.com/ [Архівовано 28 серпня 2008 у Wayback Machine.]
  15. ↑ (англ.) Відео катастрофи F-117A 14 вересня 1997. [Архівовано 25 квітня 2012 у Wayback Machine.]
  16. ↑ а б в F-117 на сайті Paralay.com [Архівовано 1 лютого 2010 у Wayback Machine.] — «Справжнім шоком для Америки стало знищення на третю добу бойових дій (27 березня о 20.55) першого F-117A», «1 квітня на аеродромі Плесо (м. Загреб, Хорватія) здійснив вимушену посадку інший F-117A, що отримав бойові пошкодження», «Ще один літак цього типу, за повідомленнями сербів, втратили 5 квітня під час атаки телевежі „Црвена Кот“».
  17. ↑ Машинобудівне підприємство «Авітек» // Енциклопедія землі Вятской / отв. В. Ситніков. — 560 с. — 5000 прим.
  18. ↑ Miroslav Lazanski. Kako je oboren F-117. Архів оригіналу за 17 грудня 2013. Процитовано 27 січня 2011.
  19. ↑ F-117A Nighthawk (FAS.org). Архів оригіналу за 14 грудня 2017. Процитовано 27 січня 2011.
  20. ↑ F-117 pilot school closes. Архів оригіналу за 17 липня 2012. Процитовано 27 січня 2011.
  21. ↑ The USAF prepares one of its icons for retirement. Архів оригіналу за 28 жовтня 2011. Процитовано 27 січня 2011.
  22. ↑ . asp? s = 8210636 Last of Air Force's F-117 Nighthawks Retire in Tonopah
  23. ↑ Tyler Rogoway (15 серпня 2020). F-117 Nighthawks Now Appear To Be Flying As Adversaries In Red Flag Aerial War Games. The War Zone. The Drive. Архів оригіналу за 24 вересня 2021. Процитовано 16 вересня 2021.
  24. ↑ Tyler Rogoway (13 вересня 2021). F-117s Make Surprise Appearance At Fresno Airport To Train Against Local F-15s. The War Zone. The Drive. Архів оригіналу за 16 вересня 2021. Процитовано 16 вересня 2021.
  25. ↑ David Cenciotti (16 вересня 2021). The U.S. Air Force Has Just Released The First Official Photos Of The F-117 Deployment To Fresno. The Aviationist. Архів оригіналу за 20 вересня 2021. Процитовано 21 вересня 2021.
  26. ↑ LOCKHEED F-117A NIGHTHAWK на сайті Національного музею ВПС США. Архів оригіналу за 27 серпня 2009. Процитовано 27 січня 2011.
  27. ↑ F-117 Development. Air Vectors. Архів оригіналу за 17 вересня 2019. Процитовано 27 січня 2011.
  28. ↑ Lamborghini F-117. Архів оригіналу за 12 жовтня 2011. Процитовано 27 січня 2011.
  29. ↑ Німецька компанія перетворила Ferrari 458 Italia в винищувач-невидимку. Архів оригіналу за 8 серпня 2010. Процитовано 27 січня 2011.
  30. ↑ Ігровий ноутбук ASUS ROG G73Jh «стелс» представлений офіційно. Архів оригіналу за 2 липня 2017. Процитовано 19 червня 2019.
  31. ↑ E2% 80% 98stealth-fighter% E2% 80% 98-ultimate-gaming-laptop/ASUS G73JH — ASUS Launch the G73 'Stealth-Fighter' Ultimate Gaming Laptop[недоступне посилання з червня 2019]

Див. також

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]
F-117 Nighthawk
у сестринських Вікіпроєктах
CMNS: F-117 Nighthawk у Вікісховищі?

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Від англ. night та hawk — «нічний яструб»
    Індекс F (fighter) в чинній системі позначень авіації та ракет означає «винищувач», що не відповідає дійсному призначенню літака[див. «Назва»].

Література

[ред. | ред. код]
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: F-117 Nighthawk
  • Aronstein David C. and Albert C. Piccirillo. HAVE BLUE and the F-117A. Reston, VA: AIAA, 1997. ISBN 1-56347-245-7.

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=F-117_Nighthawk&oldid=43678033