Вірідіана
Вірідіана | |
|---|---|
| ісп. Viridiana | |
 | |
| Жанр | драма |
| Режисер | Луїс Бунюель |
| Продюсер | Густаво Алатрісте |
| Сценарист | Хуліо Алехандро Луїс Бунюель |
| На основі | роману «Альма» Беніто Переса Гальдоса |
| У головних ролях | Сільвія Піналь Фернандо Рей Франсіско Рабаль |
| Оператор | Хосе Ф. Агуайо |
| Композитор | Густаво Пітталуга |
| Кінокомпанія | Unión Industrial Cinematográfica Gustavo Alatriste Films 59 |
| Дистриб'ютор | Netflix |
| Тривалість | 90 хв. |
| Мова | іспанська |
| Країна |  Іспанія |
| Рік | 1961 |
| Дата виходу | 19 травня 1961 (Каннський МКФ) |
| IMDb | ID 0055601 |
| Рейтинг | IMDb:  |
 Вірідіана у Вікісховищі | |
«Вірідіана» (ісп. Viridiana) — кінодрама Луїса Бунюеля 1961 року, поставлена за романом Беніто Переса Гальдоса «Альма». Перший повнометражний сюжетний фільм Бунюеля, знятий на батьківщині в Іспанії. На 14-му Каннському кінофестивалі прем'єра фільму, в якому режисер порушує заборонені для франкістської Іспанії теми інцесту, суїциду, насильства над жінкою, святотатства і «шведської сім'ї», спричинила великий скандал, розлютила Ватикан і призвела до заборони фільму в Іспанії на 16 років (аж до падіння франкістського режиму)[1].
Вірідіана (Сільвія Піналь) — молода послушниця, яка мріє лише про служіння Богові. Перед тим, як прийняти постриг, вона погоджується на пропозицію дядька, дона Хайме (Фернандо Рей), який утримував її протягом багатьох років, і приїжджає до нього додому. Дядько вражений її схожістю з покійною дружиною, яка померла у весільній сукні під час шлюбної ночі, і просить Вірідіану зробити йому послугу й одягти увечері цю сукню. Він підсипає в її келих снодійне, кладе непритомну Вірідіану в ліжко і починає роздягати, проте, опам'ятавшись, полишає її кімнату.
Ранком дон Хайме заявляє, що під час безпам'яття Вірідіани він був близький з нею, що насправді не відповідає дійсності. Обурена дівчина негайно полишає його будинок з наміром повернутися в монастир, проте на вокзалі їй повідомляють, що дядько повісився. Вірідіана повертається додому і приймає рішення «самостійно» творити добро, відкривши у будинку дона Хайме богадільню для немічних і убогих. Вона не бачить, що облагодіяні нею люмпени, які лицемірно називають її святою, таємно сміються над нею, а за її відсутності поводяться розбещено і нетерпимо.
Тим часом до будинку прибуває красивий, енергійний і прагматичний син дона Хайме, Хорхе (Франсіско Рабаль), зі своєю співмешканкою. Він мріє провести до будинку електрику і налагодити в маєтку сільськогосподарське виробництво. Самовіддана турбота Вірідіани про жебраків викликає у нього посмішку. Посварившись із подругою, він таємно сходиться з Рамоною — вірною служницею дона Хайме. Одного разу увечері, коли мешканці будинку вирушають у справах до міста, жебраки заполоняють кімнати панів і під гуркіт хору Генделя «Алілуя» влаштовують там оргію. У ключовій сцені фільму бридкі, потворні фігури учасників пиятики застигають за столом у позах апостолів з «Тайної вечері» Леонардо да Вінчі.
Хорхе, Рамона і Вірідіана несподівано повертаються додому і розганяють непроханих гостей. Двоє жебраків, до яких Вірідіана була прихильною, нападають на Хорхе з ножем і намагаються зґвалтувати дівчину. Їх рятує тільки своєчасне прибуття поліції, яку викликала пильна Рамона. Оговтавшись від потрясіння, Вірідіана розпускає притулок і увечері приєднується до дона Хорхе і Рамони за картковим столом у своєрідному ménage à trois. Підсумок фільму: «Її прагнення до ідеалу, самовіддана доброта і спроби своєрідного „ходіння в народ“ зазнають краху, знищуючи як особу її саму і зводячи в могилу нещасного дядечка» (Андрій Плахов).[2]
| Сільвія Піналь | ···· | Вірідіана |
| Франсіско Рабаль | ···· | Хорхе |
| Фернандо Рей | ···· | дон Хайме |
| Маргарита Лосано | ···· | Рамона |
| Вікторія Сінні | ···· | Люсія |
| Тереса Рабаль | ···· | Рита |
Попри відторгнення консерваторів, «Вірідіана» розділила «Золоту пальмову гілку» Каннського фестивалю з французьким фільмом «Настільки тривала відсутність». У багатьох кінознавчих роботах «Вірідіану» розглядають як magnum opus Бунюеля і центральний твір іспанського кінематографа загалом.[3][1]
| Нагороди та номінації фільму «Вірідіана»[4] | |||||
|---|---|---|---|---|---|
| Рік | Кінофестиваль/кінопремія | Категорія/нагорода | Номінант | Результат | |
| 1961 | 14-й Каннський кінофестиваль | Золота пальмова гілка | Вірідіана | Перемога | |
| 1962 | Гран-прі Асоціації кінокритиків Бельгії | Перемога | |||
- ↑ а б Жорж Садуль. Dictionary of Films. University of California Press, 1972. Page 404.
- ↑ Умер Фернандо Рей. Коммерсантъ № 46 (514). 16 березня 1994. Архів оригіналу за 28 серпня 2011. Процитовано 13 серпня 2010.
- ↑ Viridiana > Overview — AllMovie. Архів оригіналу за 26 квітня 2011. Процитовано 9 грудня 2015.
- ↑ Нагороди та номінації фільму «Вірідіана» на сайті IMDb
