Координати: 51°47′00″ пн. ш. 94°45′00″ сх. д. / 51.783333333333° пн. ш. 94.75° сх. д. / 51.783333333333; 94.75
Очікує на перевірку

Тува

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Республіка Тува
рос. Республика Тыва
тув. Тыва Республика
Прапор Туви   Герб Туви
Прапор Туви Герб Туви
КраїнаРосія Росія
Фед. округСибірський
Адмін. центрКизил
ГлаваКара-оол Шолбан Валерійович
Дата утворення24 травня 1991[1]
Оф. вебсайтrtyva.ru​(рос.)
Географія
Координати51°47′00″ пн. ш. 94°45′00″ сх. д. / 51.783333333333° пн. ш. 94.75° сх. д. / 51.783333333333; 94.75
Площа168 600 км² (21-а)
  • внутр. вод0,5 %
Часовий поясMSK+4 (UTC+7)
Населення
Чисельність337544 [2] (78-а) (2024)
Густота1,8 осіб/км²
Оф. мовиросійська, тувинська
Економіка
Економ. районСхідно-Сибірський
Коди
ISO 3166-2RU-TY
ЗКАТО93
Суб'єкта РФ17
Телефонний(+7)
Карти

Тува на карті суб'єктів Російської Федерації

Мапа
CMNS: Тува у Вікісховищі

Респу́бліка Тува́ (Тива́; рос. Респу́блика Тува (Тыва) тув. Тыва Республика) — суб'єкт Російської Федерації, входить до складу Сибірського федерального округу. Столиця — місто Кизил.

Республіка межує з Монголією на сході та півдні, з іншими суб'єктами Російської Федерації — Красноярським краєм на півночі, Хакасією на північно-заході, Бурятією та Іркутською областю на північному сході, з Республікою Алтай на заході.

У 2020 році регіон був першим за кількістю вбивств на душу населення в РФ, а у 2019 році — найбіднішим.[3]

Історія

[ред. | ред. код]

1914 року, після звернень прибічників приєднання Туви до Російської імперії, Микола II дав згоду на протекторат над п'ятьма хошунами Урянхайського краю, що на той час формально був частиною Китаю. 1921 року проголосили незалежність Туви як Народної Республіки Танну-Тува (Танну — «висока, високогірна», Тува — самоназва тувинців), яку 1926 року перейменували на Тувинську Народну Республіку. Як і сусідня Монгольська Народна Республіка, у Другій світовій війні ТНР брала участь на боці СРСР.

23 листопада 1943 року Франклін Делано Рузвельт під час бесіди з Чан Кайші на Каїрській конференції порушив тему статусу Зовнішньої Монголії[4] і Танну-Туви[5] та їхні стосунки зі своїми сусідами. Чан Кайші зазначив, що ці землі є невід'ємною частиною китайської Зовнішньої Монголії і анексовані Росією силою. Він сказав, що питання про Танну-Туву та Зовнішню Монголію повинно бути врегульоване з Радянською Росією. Деякі дослідники вважають, що саме зацікавленість у цьому питанні президента США підштовхнула Й. Сталіна до вирішення цього питання ще до кінця війни[6].

11 жовтня 1944 року Туву включили до складу СРСР. При цьому, у зв'язку з тим, що вона не відповідала стандартам для союзних і автономних республік за чисельністю населення та деякими іншими параметрами, утворили Тувинську автономну область у складі РРФСР. 10 жовтня 1961 року автономну область перетворили в Тувинську АРСР, а в 1991 році — у сучасну Республіку Тува. Конституція РФ, прийнята 12 грудня 1993 року, затвердила назву «Республіка Тува».

Прояви націоналізму

[ред. | ред. код]

Із кінця 80-х років з республіки масово виїздять росіяни. У 1989 році в республіці відбулися маловідомі широкому загалові події: у столиці Туви, місті Кизилі, відбулися зіткнення на міжнаціональному ґрунті[7].

У 1992—1993 роках Народний фронт «Хостуг Тива» («Вільна Тива»), закликаючи до незалежності Тиви та її виходу зі складу Росії, спровокував зіткнення з російським населенням. У результаті, за даними ЗМІ, з Туви виїхало понад 20 тисяч росіян[8].

У 1995 році російський та радянський етнограф Віктор Іванович Козлов[ru] писав:

Набагато гостріша ситуація склалася в Туві, територія якої (Урянхайський край) була приєднана до Радянського Союзу лише 1944 р. Національний рух серед тувинців, які становлять майже дві третини місцевого населення, одразу набув сепаратистського і значною мірою антиросійського характеру. Справа доходила навіть до нападу тувинських збройних загонів на російських поселенців. Не дивно, що багато росіян залишили територію Туви, а ті, хто залишився, не почуваються тут у безпеці[9].
Оригінальний текст (рос.)
Гораздо более острая ситуация сложилась в Туве, территория которой (Урянхайский край) была присоединена к Советскому Союзу лишь в 1944 г. Национальное движение среди тувинцев, составляющих почти две трети местного населения, сразу приобрело сепаратистский и в значительной степени антирусский характер. Дело доходило даже до нападения тувинских вооружённых отрядов на русских поселенцев. Неудивительно, что многие русские покинули территорию Тувы, а те, кто остался, не чувствуют себя здесь в безопасности.

До кінця 1990-х років «Хостуг Тива» і дочірня Народна партія суверенної Тиви, яка виступала за економічну відокремленість Туви від Російської Федерації, практично саморозпустилися[8].

У квітні 2016 року тувинська громадська організація «Союз російськомовних громадян „Росіяни“» (рос. «Союз русскоязычных граждан „Россияне“») звернулася до президента Росії зі скаргою на утиски росіян у республіці. Звернення не було розглянуто по суті, проте в липні того ж року стурбованість високим рівнем скарг жителів Туви на дискримінацію за національною ознакою висловив голова Федерального агентства у справах національностей[ru] Росії І. В. Баринов[ru]. За даними російськомовного видання Meduza, представники тувинської адміністрації заперечували актуальність проблеми дискримінації росіян, а тривалий відтік російськомовного населення пояснили несприятливим станом економіки республіки та наслідками націоналістичних виступів, що відбувалися в 1990-ті роки[10].

Станом на 2021 рік, за даними останнього всеросійського перепису, відсоток росіян у республіці впав до 8 % і продовжував падіння. Росіян переслідують за національною ознакою[11].

Населення

[ред. | ред. код]
Етнічна мапа Республіки Туви за населеними пунктами, перепис 2010 р.
Етнографічна мапа Туви
Докладніше: Населення Туви

Чисельність населення республіки за даними Росстату становить 337 271 осіб (2023). Щільність населення — 2,00 чол./км² (2023). Міське населення — 54,65 % (2022).

Коефіцієнт народжуваності в республіці на 2020 р. становив 20.2, у 2016 році цей показник у Тиві був найвищим серед суб'єктів Російської Федерації[12].

Коефіцієнт природного приросту населення становив 14,4 ‰ у 2015 р., 11,5 ‰ у 2016 р., 11,4 ‰ у 2018 р., 10,3 ‰ у 2019 р., за цим показником Тува у 2016 році посідала третє місце в Росії після Чечні та Інгушетії[12].

Національний склад

[ред. | ред. код]

Національний склад населення Тиви за даними Всеросійського перепису 2010 був наступним:

Народ Чисельність, 2010, %.
Тувинці 82,0 %
Росіяни 16,3 %
Інші 1,7 %

Національний склад населення районів та міст Тиви за переписом 2010 року[13]

населення тувинці росіяни хакаси
м. Кизил 105 907 65,6 28,2 0,5
м. Ак-Довурак 13 467 94,3 4,2
Бай-Тайгінський кожуун 10 805 98,9
Барун-Хемчицький кожуун 12 841 99,4
Дзун-Хемчицький кожуун 19 838 99,2
Ерзинський кожуун 8 262 98,8
Каа-Хемський кожуун 11 933 63,9 34,1
Кизилський кожуун 27 521 78,4 20,0
Монгун-Тайгінський кожуун 5 655 99,2
Овюрський кожуун 7 023 98,1 1,0
Пій-Хемський кожуун 10 062 68,9 28,8
Сут-Хольський кожуун 8 029 99,3
Тандинський кожуун 12 702 77,1 20,6 0,6
Тере-Хольський кожуун 1 882 97,2 1,5
Тес-Хемський кожуун 8 169 96,9 1,3
Тоджинський кожуун 6 021 80,8 17,0
Улуг-Хемський кожуун 18 445 92,3 6,8
Чаа-Хольський кожуун 6 031 99,1
Чеді-Хольський кожуун 7 679 93,1 5,6

Найбільші населені пункти

[ред. | ред. код]
№ Населений пункт Населення,
осіб (2010)
1 Кизил 109918
2 Каа-Хем 15044
3 Ак-Довурак 13468
4 Шагонар 10956
5 Чадан 9035
6 Кизил-Мажалик 5072

Адміністративний поділ

[ред. | ред. код]
Докладніше: Адміністративний поділ Тиви

Економіка

[ред. | ред. код]

Проєктують залізницю Курагіно — Кизил, яка повинна вирішити проблеми освоєння родовищ Туви та постачань із північного напрямку. Але станом на 2022 рік залізницю так і не побудували.[3]

У місті значне безробіття — 20 %, за межею бідності перебуває 40 % населення, це при тому, що в Кизилі одні з найвищих у регіоні ціни на квартири і одні з найнижчих зарплати в Росії.[3]

Через значну корупцію та кримінал інвестори залишили місто. Місто, за словами місцевих журналістів та активістів, «належить» очільнику регіона Шолбан Кара-оолу та його родичам, які або займають високі посади в місті, або займають керівні посади в місцевомі бізнесі.[3]

Культура

[ред. | ред. код]

Традиційна культура тувинців — це культура кочівників. Завдяки своєму відносно ізольованому положенню — відсутності залізниці, горам, що оточують територію з усіх боків, у Туві донині збереглися самодостатні кочівницькі господарства. Тувинці розводять овець, коней, у Тоджинському кожууні зберігаються оленярство й полювання як основні заняття населення.

Традиційна релігія тувинців — шаманізм, в останнє десятиліття пережила друге народження. З'явилися шаманські спільноти, а камлання шаманів відбуваються у містах як офіційні заходи. Одним із показових фактів є те, що шаманство в Туві спокійно вживається з ламаїзмом. У вересні 1992 р. Далай-лама XIV, що є духовним лідером буддистів Туви, здійснив триденний візит до республіки. Довічний президент шаманів Туви — Монгуш Кенін-Лопсан.

Всесвітньої популярності зажив тувинський горловий спів, що став неофіційним символом республіки. Серед інших символів — каменорізне мистецтво, традиційні кінні перегони, боротьба хуреш. Велику популярність набула археологія Туви. Символом древньої Туви стала бронзова пантера, скручена кільцем, яку виявили при розкопках кургану Аржан-1, 8 ст. до н. е. В 2002 р. при розкопках кургану Аржан-2 було виявлено найбагатше поховання, що одержало назву «Долина Царів».

Тува розташована в самому центрі Азії, у зв'язку з чим у столиці республіки встановлено обеліск «Центр Азії».

Засоби масової інформації

[ред. | ред. код]

Газети й журнали

[ред. | ред. код]
  • Молодіжний журнал «Ти & Я» видається із серпня 2008 року.
  • Газета «Плюс Інформ». Видається з 1993 року, за назвою «Плюс Інформ» з 2001 року.
  • Газета «Ризик Транзит». В 2007, 2008 роках видавалася за назвою «Ризик» і «Ризик експрес»
  • Газета «Центр Азії» видається з 2 лютого 1991 року, в Інтернеті з лютого 1999 року.
  • Газета «Тувинський кур'єр»
  • Найстаріша газета республіки «Тувинська правда»
  • Газета «Ефір». Тираж 10300 екз
  • Газета «Шин» (у пер. «Правда»)
  • Газета «Араттын созу» (у пер. «Слово Арата»)
  • Газета «Тыва Республика»
  • Газета «Вісті Туви»
  • Журнал «Башкы» (у пер. «Учитель»)
  • Рекламно-інформаційний довідник «Каталог».

Телекомпанії

[ред. | ред. код]

Кримінальна ситуація

[ред. | ред. код]

Туву й Кизил зокрема, вважають одним з найкримінальніших районів Росії[14] і найбіднішим.[15] У 2020 році він був першим за кількістю вбивств на душу населення в РФ, а в 2019 році — найбіднішим. В регіоні розповсюджений алкоголізм та наркоманія.[3] У 2021 році Кизил відвідав відомий блогер Ілля Варламов. Він зняв про місто відеоролик, який виклав у мережу. У ролику видно брудні вулиці та п'яних мешканців, кров на землі, розбиті пляшки.[16]

Російське населення переслідують за національною ознакою, тому росіяни масово виїздять звідти. Російський журналіст Ілля Азаров у 2016 році відвідав регіон і опублікував репортаж. З його слів, менше росіян у відсотковому співвідношенні хіба що на Північному Кавказі.[11]

Відомі тувинці

[ред. | ред. код]

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ https://web.archive.org/web/20210410073453/http://lawinrussia.ru/content/tuvinskaya-narodnaya-respublika-nemnogo-iz-istorii
  2. ↑ Росстат — оцінка чисельності населення станом на 01.01.2024 https://rosstat.gov.ru/storage/mediabank/Сhisl_MO_01-01-2024.xlsx Росстат — оцінка чисельності населення станом на 01.01.2024. {{cite web}}: Пропущений або порожній |title= (довідка)
  3. ↑ а б в г д "Это Тува, братан, привыкай!" Как живет столица самого бедного региона страны [Архівовано 15 січня 2022 у Wayback Machine.], Сибирь.Реалии (Радио Свобода), 9 марта 2021
  4. ↑ У Радянському Союзі на той час називали «Монгольською Народною Республікою».
  5. ↑ У Радянському Союзі на той час називали «Тувинською Народною Республікою».
  6. ↑ Отрощенко И. Вхождение Тувы в состав СССР: альтернативные мнения // Новые исследования Тувы. — 2017. — № 4. — С. 40. (рос.)
  7. ↑ Олександр Никоноров. Коли розвалиться Росія: Чи стане Тува китайською провінцією Тану-Урянхай.— depo.ua, 2 квітня 2016 10:00. Архів оригіналу за 14 березня 2018. Процитовано 13 березня 2018.
  8. ↑ а б Хамраев Виктор. "Национализм вполне согласуется с демократией" : [арх. 31 грудня 2021] // Коммерсантъ Власть : журнал. — 2006. — № 35 (4 вересня). — С. 26.
  9. ↑ «Росіяни в Російській Федерації» [Архівовано 2015-09-24 у Wayback Machine.] В. И. Козлов, «Вісник Російської академії наук[ru]», 1995, том 65, М 3, с. 795—205
  10. ↑ Илья Азар (15 вересня 2016). Тувинская народная республика Почему с родины Сергея Шойгу уезжают русские. Meduza (рос.). Архів оригіналу за 16 березня 2022. Процитовано 29 жовтня 2021.
  11. ↑ а б Тувинская народная республика Почему с родины Сергея Шойгу уезжают русские. Репортаж Ильи Азара [Архівовано 16 березня 2022 у Wayback Machine.], Meduza, 15 сентября 2016
  12. ↑ а б «Демографический ежегодник России», 2017 г. Приложение: информация в разрезе субъектов Российской Федерации. Архів оригіналу за 6 лютого 2020. Процитовано 27 листопада 2019.
  13. ↑ Всероссийская перепись населения 2010. Национальный состав населения Республики Тыва. Архів оригіналу за 7 березня 2016. Процитовано 4 березня 2016. [Архівовано 2016-03-07 у Wayback Machine.]
  14. ↑ Преступность в Республике Тыва, tochno.st
  15. ↑ «Самый опасный регион России»: чего на самом деле ожидать от Тувы [Архівовано 10 вересня 2021 у Wayback Machine.], Вокруг света, 10 сентября 2021
  16. ↑ Тыва: шаманизм, национализм и алкоголизм | Безработица и преступность в русской Монголии [Архівовано 5 лютого 2022 у Wayback Machine.], youtube.com, 15 червня 2021

`Сайт тувинского народа_ Республика Тыва` — TyvaNET.COM

Посилання

[ред. | ред. код]
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Category:Tuva
Зовнішні відеофайли
Шойгу може втратити посаду: чому путін хоче його позбутися на YouTube // ГРОШІ. — 2022. — 28 червня. (рос.)
 Хакасія  Красноярський край  Іркутська область
 Бурятія
 Республіка Алтай Монголія Монголія
Монголія Монголія Монголія Монголія
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Тува&oldid=43903913